Історія Оклігедьський НВК

Школа була організована при чехословацькому режимі в 1920 роках. Вона була заснована за сприянням в цій справі Ковача Йосипа.

Директором школи призначили одного єврея, але він зник разом з грошима, які були призначені на будівництво школи. Після цього короткий час займалась вчительством пані Голмаді, яка проживала в селі Голмігедь,дзеркальне відображення місцевості, зараз знаходиться на території Румунії. Її роботу продовжив Гобер Янош, який працював до осені 1927 р. У нього був невеликий виноградник та будинок, які він продав. Той будинок і був будівлею школи до 1945р. Гобер переселився до Виноградова. У цьому будинку деякий час жила його дочка Гобер Денді.

Восени 1927 вчителювати в село з Тячева приїхав Кубіні Бейла, батько якого теж вчителював у рідному селі. Кубіні Бейла оселився в селі та одружився і завів сімˊю. Дружина- Ковчі Клара була донькою дільничного секретаря.

Через деякий час вона стала вчителькою школи. Потім вчителювала тут Колочоі Магдалина.

В той час, внаслідок антинаціональної чехословацької політики оновилась школа з українською мовою, тому що греко-католики повинні були відвідувати школу. Їм було наговорено те, що вони-українці. Такими були сімˊї Базінів, Густі та Удуд. Вчителювали в цій школи: Шуба Павло, Чачко Андрій, Деркач Янош. Український клас відвідувало декілька учнів, але вони займали велику школу. Угорська школа арендувала приміщення в Кіраль Андрія. Її відвідувало приблизно 80-и дітей.

Та цього приміщення було замало. Внаслідок чого орендували декілька приміщень від багатіїв, які не проживали в селі Оклі Гедь, тому що їх постійним місцем проживання були сусідні міста або Румунія. Навчання відбувалось в багатьох приміщеннях, які ми можемо бачити на давніх світлинах.

Після першого віденського рішення Закарпаття, а разом із ним і Оклігедь, знову почало відноситись до Угорщини з 1939-1944. В цей час навчальний процес продовжувався з деякими перервами. Кубіні Бейла деякий час був солдатом. Колочоі Магда вчила в селах Оклі, Нове Клинове, Оклігедь, в залежності від того, куди одержувала направлення, тоді в інших школах були канікули.

У 1944 році із Аркоша був призначений новий вчитель Тегзе Шамуел. Разом із дружиною вони жили взиму 1944-1945р., батько пішки ходив додому,ховаючись від табору, а дружина і двоє дочок, дякуючи допомозі населення, не загинули.

Почалось життя при новому режимі. Школа стала чотирикласною, а з 1951р.- зˊявилась семирічка, з 1960-восьмирічка, яка потім стала девˊятирічною. Навчання проходило в старих конфіскованих, одержавлених будівлях. Початкова школа знаходилась в безпосередній близькості від каменоломні, а потім переселилась до великої будівлі під назвою « Вейберейбе». Із плином часу на початок 60-х років в найближчому карˊєрі видобування каменю проходило вибуховим способом, що сприяло небезпеці існування школи. Бували випадки, коли дітей виводили з будівлі, учням потрібно було лягати на землю, рятуючись, тому що деяке гостре каміння летіло на десятки метрів. По цій причині початкова школа переселилась до приміцення Мочіка, а після - до будинку Ладані, в якому проіснувала до 1968 року до самого відкриття нової школи.

За сприяння та багатьом проханням нового директора Колішко Євгена розпочалось будівництво нової школи, яку відкрили 1968 році. З того часу в цьому приміщенні відбувається навчання дітей. Треба відзначити, що при самому початку будівництва, метою якого була побудова одного головного корпусу, та після закінчення будівництва була використано як хліва. Так як в ті часи колгоспи мали велику владу, тому будівля, призначена для школи спочатку потерпіла фіаско.

Завдяки клопотанням Калішко Є. Ю., влада кінець-кінцем дала дозвіл на відкриття школи і відправку тварин. Жовтень 1968 року називають «славним жовтнем» в історії картинної хроніки Оклігедь, яку з 1945-1968 рю склав Калішко Євген. Обовˊязковим предметом в школі стала російська мова. Учнів виховували у радянському атеістичному дусі. Вчителів зобовˊязували це робити. Найбільшою вадою радянської школи було виховання дітей в атеістичному дусі, чим вибавалась в людей віра, падала мораль.

Історія сьогоденної школи, почалась тим, що в першій чверті села внизині 1959 р. почали будувати більш ніж 10-и метрову будівлю, яку спочатку використовували як хлів. Після довгої паперової тяганини Колішко домігся свого, щоб навчання відбувалось в одній будівлі. Так почали розширювати і добудовувати хлів. До нього добудували ще два крила і цим одержали 14 класних приміщень, з центральним опаленням, їдальнею, спальною кімнатою, кухнею, вчительською, кабінетам трудового навчання, обладнаного різним приладдяли. У січні 1968 року школу урочисто було відкрито і розпочалось навчання під керівництвом Колішко Є. Ю. Відкрили спортивний майданчик, посадили фруктовий сад, розбили дослідну ділянку, на якій вирощували овочі, організували міні метеорологічно-географічну станцію. 1973 році до школи було направлено вчителя російської мови в особі Ковач Надії, яка з 1991-2008 р. вчила українську мову. Починаючи з 1991 р. школа отримала можливість і дозвіл директриси на те, щоб після навчальних занять проводились заняття з віри для різних релігійний віросповідувань.

З 1982 р.- директором школи стає Товт Меланія, яка керує нею протягом 25-и років. Під час її керівництва школа поширилась спортзалом, сільською бібліотекою, яка є і шкільною та задовольняє потреби школи. 2005 р. вдалось замінити опалення твердим паливом на газове. Новим в житті школи стало те, що зˊявились іногородні вчителі з інших сіл, які спочатку квартирували, а потім стали доїжджати.

З 2007-2013 рр. директор НВК був Бейреш Степан.

З 2014 року по теперішній час директором НВК є Меца Тетяна.